| GPS координати | (47.517333984375; 25.864206314087) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Ґурагумора |
| Населений пункт | Воронец |
| Адреса | с. Воронець, Гура Гуморулуй |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1488 |
| Етнічна група | Румуни |
Це середньовічний монастирський комплекс, збудований в населеному пункті Воронець, на сьогодні районі міста Гура Гуморулуй. Монастир знаходиться на відстані 36 км від Сучави і лише 4 км від центру міста Гура Гуморолуй. Це один з найважливіших монастирів, заснованих Штефаном чел Маре (1457-1504). Церква була збудована у 1448 році, протягом лише 3 місяців і 3 тижнів, що є рекордом для тих часів. Культова споруда включена до Переліку об’єктів всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Легенда походження церкви об’єднує дві особистості національної румунської долі: засновника монастиря Штефана чел Маре і преподобного священика Даніїла Сіхастру – першого настоятеля монастиря. Одна свята лампадка стоїть на сторожі могили Святого Даніїла Сіхастру, звідки монастирська громада отримує благословення для ранішніх, післяобідніх і нічних богослужінь. Монастирська церква невелика, має форму трилисника, башту над молдовським куполом нефу і є серед небагатьох релігійних архітектурних пам’яток півночі Молдови, які у більшості своїй, зберігають початкову форму. У 1547 році митрополит Григоріє Рошка, двоюрідний брат Петру Рареша, ініціював добудову закритого притвору, для якого пропонує унікальне рішення, яке полягає у тому, що архітектура явно підпорядковується розписаному оздобленню: західна стіна притвору без жодного опису, як і розпис зовнішніх стін, від основи до карнизу. Ці роботи надали споруді особливої яскравості. Внутрішній розпис церкви датується здебільшого 1496 роком – часами Штефана чел Маре. Сцени вівтаря і нефу описують теологічну суть малюнків, які виконані в урочистому ансамблі, але явно маючи монументальний характер. Серед внутрішніх малюнків варто звернути увагу на Тайну вечерю, Причащання апостолів, Таїнство миття ніг (на вівтарі), Земні страждання і сімейний портрет господаря Штефана чел Маре (в нефі). Зовнішній розпис датований часами господарювання Перту Рареша і вважається найбільш вдалим поєднанням молдовського феодального мистецтва. Біблійні фігури на цих фресках наближенні до життя, живі і природні. Фрески виділяються своїм живим колоритом, наближеним до природного, де переважає зелені і сині кольори, завдяки широкому розгортанню композицій різних сцен. Західний фасад, із вражаючою сценою Судного дня, складається з чотирьох частин: - у верхній частині знаходиться Бог-Отець; у другій частині охоплена сцена деїсису, в оточені апостолів, що сидять; - від ніг Спасителя бере початок вогняна ріка, де грішні зазнають своїх страждань: третя частина складається з Етимасії (Престолу уготованому), зображеному у формі голуба, Євангелії і Прабатьків румунського роду – маючи на півночі групу вірян на чолі з Святим Апостолом Павлом а на півдні групу невірних, які отримують догану Мойсея; - в четвертій частині, посередині, з’являються терези, які зважують добрі і погані вчинки, боротьба між янголами і демонами за душі; на півночі – рай, а на півдні – пекло. Важливим моментом цих фресок є багатство творчої уяви їх виконавців, які включають у композицію фольклорні елементи (приміром архангелів, які дмуть в трембіти – специфічні інструменти гірських пастухів). Всередині церкви варто звернути увагу на трони і криласи XVI століття (до речі, трон воєводський – справжній шедевр дерев’яної скульптури), могилу Грігоріє Рошки у притворі, могилу відлюдника Даніїла Сіхастру у пронаосі.
