| GPS координати | (47.593555450439; 25.854261398315) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Менестіря-Хуморулуй |
| Населений пункт | Менестіря-Хуморулуй |
| Адреса | вул. Менестіря Гуморулуй б\н |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1530 |
| Етнічна група | Румуни |
Це православний монастир, збудований 1530 року у с. Менестіря Гуморулуй великим логофетом Тоадером Бубуйогом – членом молдовського дивану та його дружиною Анастасією. Монастирська церква носить ім’я Успіння Пресвятої Богородиці (святкується щороку 15 серпня) і Св. Мученика Георгія (23 квітня). Монастирський ансамбль складається з чотирьох об’єктів: - Церква «Успіння Пресвятої Богородиці» і «Св. Георгія», збудована у 1530 році; - Руїни монастирських будинків, датовані XVI – XVIII ст.; - Вежа-дзвіниця, датована XIX ст.; - Вежа Васіле Лупу, зведена 1641 р. У 1993 році ЮНЕСКО включив Церкву «Успіння Пресвятої Богородиці» і «Св. Георгія» Монастиря Гумор, разом іншими 6 церквами півночі Молдови до переліку пам’яток світової культурної спадщини, в групу Розписані церкви півночі Молдови. Церква Монастиря Гумор – одна з найвідоміших культових споруд румунського середньовіччя. Вона знаходиться на відстані прибл. 300 метрів від руїн старішої монастирської церкви, будівництво якої було здійснено за часів Олександра Доброго (1400-1432). Архітектура сакральної споруди у Гуморі викликає особливий інтерес. Тут вперше в будівництві молдовських церков присутній відкритий притвор і нове приміщення на поверхом вище, яке називається схованкою і яке знаходиться над гробницею. З притвору є вхід у пронаос, а далі – в гробницю і неф. Апсида на східній стіні має круглу форму, де розташований вівтар, який відділяється від нефу дуже старим іконостасом, який вирізняється винятковим різьбленням по дереву. Іконографія, здебільшого, є традиційною і канонічною. Порівняльний аналіз ще не дійшов того рівня, щоб дозволити тлумачення всіх нюансів мови символів, але схоже що логофет Теодор Бубуйок не мав на меті нічого особливого повідомити своїм нащадкам, як це зробив приміром Лука Арборе, який був символічно реабілітований своєю племінницею Аною, за допомоги майстра Драгоша Комана на стінах його монастиря, або логофет Теуту, який прагнув затвердити свою культуру, смак і престиж, наказавши звести на свою честь каплицю у дворі – унікальну завдяки оригінальності своїх форм і багатства різьблених орнаментів.
