| GPS координати | (47.621105194092; 26.232215881348) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Моара |
| Населений пункт | Булай |
| Адреса | вул. Хаджигадар б\н |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1513 |
| Етнічна група | Вірмени |
Колишній вірменський жіночий монастир, збудований у 1512-1513 роках в населеному пункті Булай, на пагорбі Булай, «на круглій вершині, нібито зробленій людськими руками, на зеленому кургані» (як писав Ніколає Йорга), села Моара Сучавського повіту, поблизу європейської дороги (Фелтічень - Сучава), з лівого боку, в долині, перед в’їздом до м. Сучава. Монастирський комплекс складається з двох об’єктів: Церква «Успіння Пресвятої Богородиці» і внутрішній мур. Вірменська назва Хаджигадар на вірменській означає «виконання бажань». Церква монастиря була збудована під час господарювання Богдана Сліпого (1504-1517) вірменським торговцем худобою Драганом Донаваком (Донавакяном). Археологічні дослідження встановили три етапи будівництва цієї церкви: Перший етап датований 1512 роком, коли була зведена церква, яка складалася лише з нефу і вівтаря, напівсферичного купольного типу склепіння. Фундамент старої церкви є дуже міцним. У основи ешафоту були знайдені сім срібних монет періоду воєводи Богдана ІІІ-го (1504-1517). Другий етап будівництва датований другою половиною XVII століття, коли був збудований нинішній пронаос (із входом у північного порталу) і восьмикутна вежа. Третій етап датований другою половиною XІХ століття, коли були розібрані стіни, які відділяють пронаос від нефу, а церква отримала нинішню об’ємну конфігурацію. Тоді ж були збудовані два закритих просторих притворів, з яких по сьогоднішній день зберігається лише південний. В другій половині XVII століття були збудовані внутрішні стіни, які оточують монастир. В період коли Буковина знаходилась під австрійським пануванням (1775-1918), Монастир Хаджигадар вважався довгий час монастирем черниць, «вірменським монастирем», хоча тут ніколи не було монахинь в буквальному сенсі слова, а тільки жінки-відлюдниці, які вели аскетичний спосіб життя. Навіть якщо після Першої світової війни сучавська громада вірменів зменшилася, церква на пагорбі Булай зберегла репутацію чудотворної. У 1943 році архімандрит Вазген І (майбутній Ечміадзинський католикос і Верховний патріарх всіх вірменів) провів у Монастирі Хаджигадар певний період свого канонічного навчання, отримавши підготовку від священика ставрофора Мампре Біберіана, який знаходився з ним у Сучаві і допоміг йому у вивчені і поглибленні знань у Літургії і правил Вірменської церкви. У 2001 році свято освячення Монастиря Хаджигадар співпало зі святкуванням 600-річча заснування Вірменської Єпархії в Сучаві і 1700 років відколи християнство – офіційна релігія Вірменії. Інвентар церкви налічує декілька старих ікон: - Ікона Божої Мареті у вівтаря, яка вважається що є чудотворною; - ікона Св. Апостолів Варфоломея і Якова із написом на слов’янській; - ікона чотирьох євангелістів на іконостасі; - ікони Св. Архідиякона Штефана і Св. Диякона Лаврентія на дверях вівтаря із написом на румунській мові. У монастирському дворі знаходяться дві вірменські могили: - перед дверима, на північній стороні церкви, знаходиться могила епіскопа Григора Захаряна – архієпископа Вірменської Єпархії у Бессарабії, із місцезнаходженням в Кишиневі (1813-1827). - протоієрея іконома-ставрофора Кнела Мандаляна (1885-1970) та його дружини, пресвітерки Араксі Мандалян (1899-1979). Він знаходиться біля східної стіни монастиря. Монастир Хаджигадар – важливе паломницьке місце для вірмен з Румунії та діаспори. Починаючи з 1848 року, вірмени почали паломничати туди два рази на рік, як наслідок обітниці, даній Богом захищати їх від азійської холери, а саме в неділю перед християнським святом Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня) і в День Св. Якова (29 грудня). Монастир Хаджигадар відомий як Монастир Бажань. Усна традиція каже, що будь-яке бажання вірян, які моляться в цей день здійсниться, при дотриманні всіх ритуалів.
