| GPS координати | (47.866069793701; 25.596523284912) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Путна |
| Населений пункт | Путна |
| Адреса | вул. Менестірій б\н |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1470 |
| Етнічна група | Румуни |
Є однією з найважливіших пам’яток румунської землі. Будівництво цього монастиря було продумане таким чином, щоб служити усипальницею для воєводи Штефана чел Маре та його сім’ї. Будівництво було розпочате 10 червня 1466 року будівництвом церкви, яка була освячена три роки потому, 3 вересня 1470 року. Ця подія була особливою. На ній брав участь воєвода, а також собор у складі 64 священників і дияконів, на чолі з Митрополитом Теоктистом, тим хто помазав в господарі Штефана чел Маре. Тим часом. церква була огороджена товстим кам’яним муром, до якого додавалися і господарська будівля, монастирські келії та інші прибудови. На жаль, монастир зазнає перших руйнувань 1481 року, коли потужна пожежа пошкодить монастир. Ця подія зазначена на двох написах на вежі скарбниці, а також на вхідній вежі. Незважаючи на те, що частина первинних оздоблювальних елементів, приміром емальована цегла і диски, вже не зберігаються, церква зберігає фізіономію і початковий план. Висота її складає 33 метри, а ширина – 11. Вона розділена на притвор, пронаос, гробницю (крипту), неф і вівтар. Притвор має три великих вікна в готичному стилі. Через нього здійснюється вхід у церкву. Гробниця має особливе значення, оскільки тут знаходиться могила Святого Штефана чел Маре (1457- 2 липня 1504 р.). Надгробна плита з каррарського мармуру заходиться під гарним балдахіном і, разом із саркофагом, мають декоративні орнаменти, у вигляді переважаючого дубового листя, а пальми і стебла утворюють чотири медальйони у формі серця, краями уверх. Біля могили господаря знаходиться молила його другої дружини – Марії Мангупської (1513), надгробна плита якої має східні орнаменти. Тут також поховані і двоє його синів – Петру (1479) і Богдан (1481). Монастир Путна мав і важливе культурне значення, підтверджене написаними тут працями, які можна побачити в спеціальному музей, облаштованому в монастирському комплексі. Сюди приходили з Нямц перші каліграфи і мініатюристи, які написали, за часів Штефана: «Мінея у квітні» (1467), «Слова Св. Івана Злотоустого» (1470), «Четвероєвангеліє» (1473) т. і. Тут також, в першій половині XV століття, будуть переписані літописи, відомі під назвою «Літопис у Путній I» і «Літопис у Путній IІ». Тут були виконані безліч релігійних предметів і частина з них знаходиться в музейній колекції. Серед них: «Четвероєвангеліє з Гумора» (1473), в якій з’являється мініатюра із образом господаря; надгробні покрови Марії Мангупської; епітафія королеви Єутімії та Єупраксії (XIV ст.); палантин із святами (до 1480 р.) та багато інших вишивок, ікон, книг, металічних оправ або предметів, винайдених внаслідок археологічних розкопок. Це місце з часом стане національним символом боротьби румунів за свободу і цілісність, що і відбулося в подальшому. Іншим об’єктом, який пов'язаний із Путною і варто відвідати, є келія Даніїла Сіхастру, недалеко від злиття річок Путна і Віцеу. Ім’я цього відлюдника пов’язане з іменем Штефана, оскільки він вважався порадником воєводи в тяжкі небезпечні для Молдовського Князівства часи. Цей господарський радник самий собі висік у скелі келію, де і прожив а на старості віддалився у Монастир Воронець, де і був похований.
