| GPS координати | (47.84387588501; 25.916259765625) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Радівці |
| Населений пункт | Радівці |
| Адреса | вул. Піаці Унірій 62 |
| Категорія | Музеї, у т.ч. будинки-музеї |
| Рік заснування/перша згадка | 1934 |
| Етнічна група | Румуни |
Цей етнографічний музей – один з найстаріших таких музеїв Молдови, де представлені основні види народних технік, які використовуються в цій частині країни. Тут показана природна послідовність етапів обробки, від сировини до готового виробу. Гончарне мистецтво має особливе значення, оскільки місто Радівці займає окреме місце, в якості центру кераміки північного заходу Молдови. Форма виконаного тут посуду схожа за розмірами і профілем із керамікою в Хорезу, будучи прикладом гармонійного вписування в ансамбль румунського народного мистецтва. Кераміка відзначається якісною емаллю, маючи колір фону білої слонової кістки, на якому виконуються квіткові мотиви зеленим і коричневим кольором. Якщо фон червоно-коричневий, тоді орнаменти у формі спіралі жовтого кольору. Оригінальність і вишуканість цієї кераміки навіюється композицією, де орнаменти розміщені симетрично по площі судини, у вигляді ритмічної симетрії. Техніка обробки рослинних волокон і вовна. Характерними є ткацтво в декількох нитках (зазвичай від 2 до 14, але є і винятки, коли доходять і до 20-24 ниток) – це те, що надає моделям багатогранність, що робить, щоб більшість рушників мали унікальний характер. Серед вовняних виробів, варто зазначити: торбинки, пояси, фартухи, килими. Шиття також є традиційним ремеслом. На тканому полотні для сорочок накладаються різні моделі, серед яких вирізняються особливістю регіон Фретеуць, Геленешть і Костина. Техніка виробництва сірячини також була відомою і виконувалася за допомоги вовняної тканини, витканої на ткацькому верстаті, а потім обробленій у сукновальні, щоб вона стала непромокальною. Також показуються і етапи виробництва кожуха, від вирізання до прикрашання. Регіони із найгарнішими кожухами є Стража (виділяється багатим прикрашанням), Марджіня і Воловец (довгі і менш прикрашені), Сату Маре і Геленешть (шинелі з башликом). Техніка виробництва сірячини ще залишилось розповсюдженим ремеслом, де представлені засоби обробки шкіри, візерунки і різні етапи їх накладання. Цим ремеслом відомі такі регіони, як: Радівці, Путна, Фретеуць, Арборе, Вама, Кимпулуг Молдовенеск. Також представлені і інші знаряддя, які використовуються у сільських господарствах: олійниці, зернові млини, ручні млини, дерев’яні плуги, сукновальні.
