| GPS координати | (47.353488922119; 26.210287094116) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Ришка |
| Населений пункт | Ришка |
| Адреса | с. Ришка |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1542 |
| Етнічна група | Румуни |
Старинний православний монастир розташований на відстані приблизно 15 км від Фелтічен, в однойменному населеному пункті. Ще з часів правління Богдана і Петру Рареша монастир став справжнім оплотом православної віри та духовності для цього регіону з багатою історією. Монастир Ришка був побудований господарем Петру Рарешом у 1542 році. На відміну від інших культових споруд владики, цей монастир не вражає своїми розмірами, він має дуже простий архітектурний план хрестоподібної форми, без ганка і усипальниці (місця для поховань). За місцевою традицією, тут жили пустельники ще у XIV столітті. Всі бідняки з берегів річки Молдова зібрались тут і створили чернечу спільноту на місці нинішнього села Богданешть, де возвели невеличку церков на честь Святого Іоанна Богослова. Правитель Молдова Богдан І перебудував дерев’яну церкву молдавських пустинників, а чернеча спільнота стала називатись «Богословський скит» або «Пустинь Богданештів». Частина ченців скиту жила у спільноті, в той час як інша частина перебувала в ізольованості, в самоті і в безмовності хто в долині річки Ришка, хто в горах неподалік. Монастир Ришка, який спочатку називався Богданешть, був побудований молдавським господарем Богданом І у 1363 році як придворна церква міста Байя. Під час правління Александра чел Бун (Олександра Доброго) монастир розширився, кількість його будівель побільшало. У 1512-1517 роках монастир поновлено Богданом Сліпим, який побудував нову церкву, присвячену Святому Ієрарху Миколаю. Татари зруйнували монастир дотла у 1510 році та 1512 році, а пізніше ще й турки Сулеймана Блискучого у 1538 році. Після останнього розгрому турками деякий час вона перебувала в руїнах. Після свого повернення на трон Молдови у 1541 році молдавський воєвода Петру Рареш, на прохання митрополита Григорія Рошки, переніс скит молдавських ченців на три кілометри в сторону гір. Як показує зроблений пізніше переклад літопису монастиря, господар виділив грошей преподобному Макарію, епіскопу з міста Романа, для побудови нової церкви в звичайному для того часу стилі. В побудові великого монастиря протягом 1542-1546 років господарю та епіскопу надали допомогу логофети Іоанн і Теодор Балш. Центральна церква монастиря мала незначні розміри і була присвячена Святому Ієрарху Миколаю. Навколо неї побудовано фортифікаційні зубчаті стіни з баштою, які при необхідності могли служити фортецею. Монастир був освячений 9 травня 1542 року і з цієї нагоди тут були доставлені мощі Святого Миколая. Після завершення будівництва монастир Ришка став частиною монастиря Пробота. У 1572 році, після поразки внаслідок зради, турки і татари заполонили Молдову. При наближенні до монастиря Ришка його монахи спустили дзвони і затопили їх в озері зовнішнього двору, щоб ворог не зміг їх розтопити і пустити на кулі. Після спустошення монастиря турками і татарами він залишився безлюдним майже 40 років. У 1611-1617 роках великий староста Костя Бачок зі своєю дружиною та донькою Тудоскою, яка стала першою дружиною молдавського господаря Васіле Лупу, пожертвував велику частину свого майна для відновлення зруйнованого комплексу монастиря Ришка. Староста Костя добудував до старої церкви масивний ганок і таким чином її внутрішні розміри стали у два рази більше. Просторе приміщення розділено аркою на дві нерівні, асиметричні частини. Цей притвор контрастує з рештою церкви, він також виходить за рамки традиційної систематизації церковних приміщень. Приміщення змінює загальний план церкви, притвор знаходиться позаду усипальниці, через яку можна потрапити безпосередньо до притвору та церкви через бокову прихожу. Елементи архітектурного декору характеризуються проникненням форм гірського та східного впливу, як, наприклад, вхідні ворота у південній частині, з аркою у вигляді сполучних фігурних скобок, що нагадують ренесансний профіль. Іконографічний та композиційний план зберігає первісні елементи, особливо у Святому Олтарі та нефі. Вражає фрагмент картини, на якому зображена сім’я господаря у супроводі Святого Ієрарха Миколая, яка підносить церкву на благословення Всевишнього. Зовнішній розпис церкви, що зберігся переважно в її південній частині і належить Стамателло Котронасу із міста Занте, був виконаний у 1552 році. Найважливіші намальовані тут сцени зображають Сходинки Раю, Судний день та Життя Святого Антонія. У 1827 році був відремонтований весь ансамбль монастиря Ришка; в результаті ремонтних робіт змінився суттєво зовнішній вигляд монастиря. Наприклад, були покрити дахом вхідна вежа та приміщення кухні, ганок знесли, було закрито вхід до церкви з південної сторони, відкрито і впорядковано вхід із західної сторони, поверх старого розпису з’явився новий. У 1844 році господар Мігай Стурдза відправляє на засланні в монастир Ришка відомого історика Міхаїла Когелничану. Тут великий вчений томився протягом шести місяців у кімнаті, що знаходиться у вежі-дзвіниці.
