| GPS координати | (47.952278137207; 26.065263748169) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Сірет |
| Населений пункт | Сірет |
| Адреса | вул. Кастанілор 9 |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1824 |
| Етнічна група | Німці, поляки |
Ця римо-католицька церква була побудована у 1816-1824 роках у Сіреті і знаходиться на вул. Каштанової № 7. На прохання буковинських віруючих, імператорським декретом № 16866 від 11 листопада 1811 року, виданий у Відні монархом Франциском I (1792-1835 р.р.), було засновано п’ять парафій: Сіретська, Сучавська, Садгорська, Цібеньська (Istensegíts) та Манеуцька (Andrásfalva). У зв’язку з цим Сіретський дияконат отримав ранг парафії, а першим провідником цієї парафії став священик Йозеф фон Ніцький (Joseph von Nitzki). У 1816 році священик Матяш Фецький (Mathias Fetzky) ініціював роботи щодо побудови нової церкви, які були завершені у 1824 році, коли служителем був отець Йозеф Рибічка (Josef Rybitczka). Культова споруда була побудована із каменя та цеглі в романському стилі у вигляді корабля. Вона має довжину 33 м, ширину 12,5 м, а висота вежі сягає 35 м. Церква була освячена 8 вересня 1826 року Лемберзьким архієпископом і присвячена Різдву Пресвятої Діви Марії. У 1936 році внутрішні стіни церкви були покрашені і розписані. У церкві знаходяться статуетки, автором яких є австрійський скульптор із Південного Тіролю Фердинанд Штуфлессер (1855-1926 р.р.), а також дві ікони кінця XIX ст., намальовані маслом. Під час коли парохом церкви був Йоханнес Ваховський (Joannes Wachowski) (1831-1872 рр.) було закладено приходське кладовище (1867-1868 р.р.), а на околиці міста, на пагорбі Горацюл Горішній (Horaiţul Înalt) зведена каплиця на честь Святої Діви Марії (1868 р.), яка врятувала мешканців Сірета від епідемії холери. У XIX ст. більшість прихожан біла німецької національності, але згодом до міста прибули і польські віруючи. До возз’єднання Буковини з Румунією (1918 р.) Сіретську парафію очолили 17 священиків, серед яких дев’ять були поляками, шість німцями, один чех і один угорець. Після переходу Буковини під румунську адміністрацію встановилися нові відносини між Королівством Румунії та Ватиканом. Для керівництва нових об’єднаних з Румунією земель Ватикан в якості апостольського адміністратора Буковини призначив Йозефа Більшевського (Józef Bilczewski), архієпископа львівського (1900-1923 р.р.). У 1921 році папське керівництво створило Генеральний вікаріат Буковини (з центром у Чернівцях) на чолі з отцем Йозефом Шмідтом (Josef Schmidt). Оскільки невдовзі він помер, в якості завідувача Чернівецької парафії та Генеральним вікаром Буковини 9 червня 1921 року був призначений монсеньйор Клеменс Свобода (Clemens Swoboda), завідувач Радівецької парафії. У міжвоєнний період кількість німецьких та польських католиків зменшилась через їх виїзд до Германії, Австрії та Польщі. Період комуністичного режиму був непростий для католицької церкви Буковини. Після війни німецькі віруючі емігрували до Німеччини. Майно приходів майже цілком було націоналізовано. Після еміграції німців Сіретьска римо-католицька спільнота стала змішаною, сформованою із етнічних поляків, німців, румунів та українців. Після 1989 розпочався розвиток Сіретської римо-католицької спільноти. У 1993-2000 роках були проведені роботи по генеральному ремонту церкви. 13 листопада 2011 року Сіретська римо-католицька громада відсвяткувала двісті років створення приходу Різдва Пресвятої Діви Марії (1811-2011 р.р.).
