Історична та етнографічна спадщина – частина сталого
розвитку туризму на Буковині
HERITAGE
MIS-ETC Code: 829

Церква "Св. Апостолів Петра і Павла" / Монастир Солка

Фото

Церква

Дані

GPS координати (47.697956085205; 25.825382232666)
Область (повіт) Сучавський повіт
Район Солка
Населений пункт Солка
Адреса вул. Георге Дожа б/н
Категорія Релігійні об’єкти
Рік заснування/перша згадка 1614
Етнічна група Румуни

Опис об'єкту

Село Солка було придбано молдавським воєводою Штефаном Томша II (1611-1615, 1621-1623 р.р.) на початку XVI ст. Він побудував у селі Солка споруду, яка мала служити монастирем для ченців. Рік, коли розпочались будівельні роботи, точно невідомий, але деякі джерела вказують на 1612 рік як на рік початку будівництва. Натомість достеменно відомо, що будівництво церкви закінчилося 18 жовтня 1614 року, коли засновник подарував перші села. В документі зазначається, що культова споруда присвячена перш за все пам’яті святих Апостолів Петра і Павла. Літописі свідчать, що воєвода Томша не встиг завершити весь комплекс будівельних робіт під час першого свого правління. Після свого другого пришестя на трон (1621-1623 р.р.) були побудовані оточуючи мури з чотирма кутовими вежами, будинок настоятеля та келії для ченців. Мирон Костін у своєму літопису зазначає, що будівництво монастиря Солка було завершено у 1622 році. Вчений Вартоломей Мезерянул (1710-1779 р.р.) був настоятелем монастиря Солка, тут він написав і переклав багато церковних книг, а у 1773 р. почав писати літопис Молдови на зразок літописів, написаних Грігоре Уреке, Мироном Костіном та Іоном Некульче. У 1775 р., разом з усією Буковиною, Солка перейшла під габсбурзьким правлінням. Як наслідок, в цьому невеликому буковинському селі переселилося чимало німецьких, польських та єврейських сімей. 29 квітня 1785 р. монастир Солка, який раніше був обителлю для ченців, закривається за наказом австро-угорської адміністрації, а церква монастиря стає приходською церквою. У 1902 р. початковий вигляд внутрішньої церкви перетерпів певну модифікацію під час реставраційних робіт, проведених австрійським архітектором Карлом Ромсторфером (Karl Romstorfer). Нині крім внутрішньої церкви (висота якої сягає 36 метрів) монастирський комплекс включає руїни келій, підвали, дзвіницю, укріплену стіну з вежами.