Історична та етнографічна спадщина – частина сталого
розвитку туризму на Буковині
HERITAGE
MIS-ETC Code: 829

Монастир Св. Йоана Нового (Сучавського)

Фото

Монастир Св. Йоана Нового (Сучавського)

Дані

GPS координати (47.641590118408; 26.262853622437)
Область (повіт) Сучавський повіт
Район Сучава
Населений пункт Сучава
Адреса Іоан Воде Вітязул 2
Категорія Релігійні об’єкти
Рік заснування/перша згадка 1522
Етнічна група Румуни

Опис об'єкту

Монастир Св. Йоана Нового (Сучавського) виконував функцію резиденції митрополита Молдови (1522-1677), наразі будучи резиденцією архієпископів Сучави і Радівців (з 1991 року). Тут знаходяться мощі Св. Йоана Нового (Сучавського), які були привезені у 1589 році з церкви Мірауць (колишній собор митрополитів Молдови). Комплекс охоплює 5 об’єктів: Церква Св. Георгія (1514-1522), вежу-дзвіницю (1589), каплицю (1629), приміщення настоятеля (XIX ст.), корпус із келіями (XIX ст.). У 1993 р., ЮНЕСКО включив церкву Св. Георгія в складі монастиря, разом із іншими 6 церквами півночі Молдови, до переліку об’єктів всесвітньої культурної спадщини, під назвою Розписані церкви півночі Молдови. Молдовський господар Богдан ІІІ (1504-1517) у 1514 році розпочав будівництво нової церкви, в якості собору. Роботи були завершені у 1522 році його сином Штефаніце Воде (1517-1527). Майстри, які збудували церкву, залишились невідомими. Вона отримала призначення нової резиденції Молдовського митрополиту. Присутній як внутрішній, так і зовнішній розпис, який був виконаний у 1532-1534 рр., під час господарювання Петру Рареша. Іконографія відповідає пам’яткам, здійсненим в той період. У 1579 році митрополит Теофан із Ришки приєднав притвор. У 1589 році господар Петру Кульгавий (1574-1577, 1578-1579 і 1583-1591) переніс сюди мощі Св. Йоана Нового (Сучавського) з Церкви Мірауць. Тоді ж був приєднаний притвор, а на північній стороні була збудована вежа-дзвіниця. В Монастирі Св. Йоана Нового (Сучавського) діяла теологічна школа, яка підтримувалася великими митрополитами того часу. Там же працювали каліграфи, різьбярі по дереву і металу, мініатюристи і вчителі з румунської, грецької та слов’янської. У 1898-1910 роках австрійський архітектор Карл Ромсторфер провів реставраційні роботи у всьому комплексі.