| GPS координати | (47.637046813965; 26.217029571533) |
| Область (повіт) | Сучавський повіт |
| Район | Шкея |
| Населений пункт | Сфинту-Іліє |
| Адреса | вул. Вікторієй б/н |
| Категорія | Релігійні об’єкти |
| Рік заснування/перша згадка | 1488 |
| Етнічна група | Румуни |
Церква заснована у 1488 році господарем Штефаном чел Маре і знаходиться за 1,5 км на північний схід від Сучави. Вона функціонувала як чернечий монастир до 29 квітня 1785 року, коли була закрита австріяками, а церква монастиря стала приходською. Ансамбль церкви складається із трьох об’єктів: сама церков, вежа-дзвіниця та окружний мур, датовані XV-XVIII ст. На місце нинішньої церкви, як показали дослідження, існувала дерев’яна конструкція на кам’яному фундаменті, яка була знищена можливо пожаром. Церква була розписана у XVII ст. митрополитом Варламом Моцок (Varlaam Moţoc). Місцеві монахи займалися копіюванням літургічних рукописів, тут зберігається примірник твори Дімітріє Кантемира «Верховний суд, або спір мудреця зі світом…», виданий у 1698 році і придбаний монастирем, на якому деякі читачі записували сучасні їм події. Серед ігуменів монастиря можна зазначити Ісаю Наку (приблизно 1702 р.) та Георге Абаза (1715-1721 р.р.). Замість Путнянської теологічної академії, що була закрита після окупації північної часті Молдови, австрійська влада відкрила у 1786 році «клерикальну школу» при монастирі Св. Іліє, керівником якою був призначений сербський диякон Даніїл Влахович. Після його призначення владою у 1789 році Буковинським епіскопом (1789-1822), мабуть клерикальна школа була переведена до Чернівців. Після закриття монастиря та клерикальної школи, монастирський ансамбль Св. Іліє занепав, келії були знищені, вижила тільки церква з вежею-дзвіницею та окружним муром. Церква продовжувала функціонувати як приходський храм. На протязі часу було багато втручань в архітектуру церкви, а сліди розпису фрескою збереглися тільки на південному фасаді, вони датовані XVII ст. В «Анналах Буковинської митрополії» за 1937 рік зазначається, що церква Св. Іліє мала приходський будинок із цегли, 12 га приходських земель, 3 га землі для дяка та 1 га для паламаря. Приход об’єднував духовно 557 сімей з 2150 віруючими. Церква Св. Іліє має трикутну форму, з куполом над нефом і з цієї точці зору вона схожа на церкви Петреуць та Воронец. Будівля має невеликі розміри (довжина 18 м), ззовні стіни спираються на п’яти кам’яних контрфорсів, які не виходять за рамки бокових апсид, та одна опора контрфорсу в апсиді вівтаря. Апсиди прикрашені високими нішами – по п’ять на бокових апсидах і сім на апсиді вівтаря. На південній апсиді знаходяться два ряди заглиблень, причому нижні заглиблення мають більший розмір. Північні та західні стіни покриті цементною штукатуркою, на північній стіні можна помітити два заглиблення під карнизом, а на західній – на весь верхній ряд. Опори ніш та вся площа заглиблень на апсидах покриті червоною цеглою; у верхній частині ніш проведена смуга із багатокольорових цеглин розмірами 28x13x5,5 см. Інші смуга емальованих цеглин знаходиться у верхній частині малих заглиблень. З середині церква ділиться на притвор, неф та вівтар. Церква має невеликі вікна а прямокутних кам’яних рамках, з планками хрест на хрест. Внутрішній розпис церкви, зроблений за часів Штефана чел Маре, не зберігся. У XVII ст. він був відновлений, збереглися кольори та іконографічний порядок. В притворі є картині з зображенням святих, а також сцени із життя Св. Пророка Іліє. Можливо, зовнішній розпис був виконаний за часів правління Петру Рареша (1527-1538, 1541-1545), але рисунки, які збереглися до наших днів, датовані XVII ст., коли митрополитом був Варлам Моцок (1632-1653), чий образ зображений на малюнках. Зовнішні стіни оштукатурені, заглиблення на фасаді заштукатурені. На подвір’ї церкви, біля стіни, знаходяться багато могильних плит в дуже пошкодженому стані.
